01.06.2018


Режисери та актори короткометражок перед показом під час коротких промов
побажали глядачам гарного перегляду та незабутніх емоцій, а опісля відповіли на серію запитань.

Так режисер фільму «Маніяк», Антон Сьомін, поділився історією появи ідеї використати
уривки з документального фільму у власному короткому метрі. Він зазначив:
«Ми мали довгу розмову з акторами про те, як надати об’єму і розділити події у часі.
Ми подумали, що хроніка нашої головної героїні може транслювати її внутрішній світ і
доповнювати її… Під час зйомок була ідея, але не було конкретних оцифрованих кадрів»

Світлана Шимко та Галина Ярманова відповіли на запитання про етичність використання
існуючого матеріалу, який був узятий з архівів у ролі фону для реальної історії реальної жінки.
«Матеріали ми брали з центру міської історії у Львові… Мета – популяризувати матеріали,
які є у цьому фільмі, для того щоб режисери та режисерки могли використовувати його…
Тобто, з легальної точки зору проблем немає. З етичної точки зору, тема нашого фільму
досить чутлива і ми довго думали, як можна ці історії візуалізувати, враховуючи питання анонімності
героїнь. На мій погляд, переглядаючи цей фільм, бачиш, що картинка і текст… це не пряма ілюстрація.
Це зображення щасливих радянських сімей. Це наш режисерський вибір», – зазначили творці фільму
«Щасливі роки». А на питання про російську мову, якою був озвучений фільм, режисерки зізналися:
«Джерела, з яких ми брали текст, були російськомовні. В процесі роботи над фільмом нашою першою
ідеєю було знайти жінок, які би погодились розповісти нам про свій досвід… Взагалі дуже складно з
матеріалом, історій документальних мало. Політично важливо для нас щоб ці історії були з України,
бо якщо ми говоримо про кіноматеріали, дослідницькі матеріали, що стосуються сексуальності, не
гетеросексуальності, то майже все, що в нас є по пострадянського простору, це все про Росію. І для
нас було важливо знаходити історії що релевантні для нашого контексту.
Загалом ми використали три великих історії».

«Ми роздумували на тему парламенту та інституцій держави, але походу підготовки
до фільму, ми зрозуміли. що ця замальовка може стати повноцінним фільмом…», - діляться
досвідом режисери фільму «Державна установа», Ярема Малащук та Роман Хімей.

Фільм, який зібрав чи не найбільше оплесків після перегляду, «Київська історія»,
представляв не лише режисер Михайло Маслобойщиков, а й два актори – виконавці
головних ролей. «Справа в тому, коли я писав сценарій до фільму, то трохи інакше уявляв
собі виконавця ролі, але актор виявився настільки крутим та самобутнім, що я вирішив
пристосувати роль до нього. Дуже важливим для мене було щоби актор мав життєвий
досвід, міг органічно зіграти». Режисер зазначив, що у фільмі присутній політичний
контекст –  головні герої розмовляють різними мовами: українською та російською,
тож події відбуваються у Києві невипадково.

Режисер фільму «Слово» теж поділився досвідом створення фільму: «Я вклав у фільм 48 тисяч,
і близько 10 тисяч додали батьки. Загалом знімальний період тривав майже півроку, а
знімальних днів було 8». Ігор Висневський додав, що проблем з підбором акторського
складу фактично не виникало, окрім акторки на роль Марії, жінки Сосюри – кастинг був величезний.

Представила власний короткий метр з досить патріотичною тематикою про бійця
АТО і Юлія Тамтура. «Я, як людина творча, вважаю, що це мій волонтерський внесок,
я роблю це з відчуття обов’язку та патріотизму», –  додала авторка фільму «Мить».

Загалом, усі фільми були тепло зустріті глядачами, які проводжали авторів та режисерів фільмів гучними оплесками.

Більше фото тут.