Юхан Ренк: від танцювальної музики до «Чорнобиля»
Від шведського євроденсу 90-х до режисерського крісла в одному з найбільш успішних серіалів сучасності – це все про Юхана Ренка, режисера славнозвісного «Чорнобиля», кліпмейкера та музиканта. Розбираємось у тому, як від регіональної музики можна дійти до Лос-Анджелеса, та до чого тут Мадонна.
1993 рік. У сірому мішкуватому вбранні химерно танцює молодий чоловік. На фоні грає танцювальна музика з повторюваним приспівом у стилі Snap!. Цей чоловік, автор танцювальної музики зараз відомий як Stakka Во, через бюджетні обмеження сам став за камеру і зрежисував відео на пісню ‘Here we go’ – і вже через декілька тижнів пісня стане хітом.
Назва Stakka Во зараз щось може сказати або архіваріусам танцювальної музики 90-х, або людям, які випадково натрапили на його пісні на бумбоксах та касетах. Після двох хітів та популярності, Ренк раптово лишає особисту музичну кар'єру і перебирається до іншої музичної історії – кліпмейкерівської. Знімаючи відео для шведських виконавців, серед яких і Baxter – підопічні лейблу Мадонни, у 1997 році Ренк стає режисером відео Мадонни та підриває світ кліпом – Nothing Really Matters. Ця відеоробота піднесла кліпмейкера вже на інший рівень – лос-анджелівські зйомки, Мадонна на своєму піку, червоне кімоно від Жана-Поля Готьє і складна робота із масовкою у самому відео. Після такого успіху (а кліп був безумовно успішним), кар’єра Ренка-режисера вийшла на новий космічний етап. Зйомки для Kylie Minogue, New Order, Beyoncé у найближчі роки, робота в рекламі та вхід у нове тисячоліття в якості не виконавця, але популярного постановника.
Тим більше, що навіть без профільної освіти, Ренк у своїх комерційних роботах демонструє чи не віртуозне володіння всіма режисерськими техніками. Для згаданого вище кліпу Мадонни, Юхан ставить симетричні мізансцени у яких дивні, нетрадиційні танцювальні рухи виконавиці виглядають ще більш іншопланетними (що, як здається, і було ціллю відео). А от для вихідців з постпанку New Order (кліп на композицію Krafty), Ренк не соромиться рухати камеру протягом всього хронометражу. Рух цей чітко окреслений колом, типовим прийомом для романтичних комедій. А враховуючи те, що дія відео розгортається у пральні, де між двома працівниками розгортається кохання, то контраст між технікою та контекстом увиразнюється самою лише режисерською роботою.
Тож не дивно, що Ренк пішов у режисуру повнометражного ігрового кіно. Його дебютну роботу, «Завантажуючи Ненсі», завершену у 2008 році, відібрали до конкурсної програми кінофестивалю «Санденс». Фільм, що розказує дуже темну історію розбитої людини, що намагається вкоротити собі віку у макабричному поєднанні сексу, болю і стосунків, зовсім не зайшов критикам. Вони розтрощили «Ненсі», казали, що стрічка «болісна», «незрозуміла», «некомфортна». Глядачі виходили з сеансу, а у Швеції писали, що Ренк провалився. Проте, принаймні одній людині фільм сподобався. І це був Вінс Ґіліґан.
Зараз вже певно не треба пояснювати, хто це такий і чому на прізвищі саме цієї людини варто було завершувати попередній абзац. Ґіліґану сподобався «Завантажуючи Ненсі» і він покликав Ренка знімати епізоди для неназваного (поки що) серіалу в Альбукерке у штаті Нью-Мексико. Пізніше задум Ґіліґана оформиться у те, що ми всі зараз знаємо як Breaking Bad. Але Ренк хотів йти в кіно. Він вважав, що телебачення – то брудна робота (це ж бо кінець 2000-х і Золотий вік телевізійних серіалів тільки-тільки розгортається), проте доленосне запрошення від Ґіліґана таки прийняв. До сьогодні йому дзвонять як тому самому режисерові, що працював над славнозвісним Breaking Bad.
Відтепер Ренк, не полишаючи рекламних замовлень, почав працювати у телевізійній індустрії. Він може дозволити собі жити з декількох комерційних роликів на рік. У інтерв’ю шведському модному виданню Café Ренк зазначав, що це не зовсім та робота, що приносить йому задоволення, проте вона принаймні дозволяє платити по рахунках.
Наразі Юхан Ренк дуже ретельно підходить до вибору проєктів. За його словами, працюючи як найманий режисер на окремих епізодах великих серіалів, він може реалізувати приблизно 25% креативної свободи (інші ж 75% висять на шоураннері, сценаристі та продюсерах). Тож, набивши руку ще і на серії The Walking Dead, Ренк почав знімати або пілотні серії (як для Vikings), або ж мінісеріали, де режисер відповідальний за весь продукт (як The Last Panthers).
Ну і звісно ж, як і в минулі рази, подальше кар’єрне зростання гарантується вдячними глядачами. The Last Panthers побачив Крейг Мезін, а вже за 2 роки вони домовляються про те, як знімати «Чорнобиль» – роботу, що отримала 10 Emmy, нагороди BAFTA за «Найкращий мінісеріал», Золотий Глобус і принесла Ренку світове визнання. От власне для того, щоб дізнатися як він ставив близьку для нас історію катастрофи 86-го року, запрошуємо вас на наш майстер-клас 19 вересня у PMHUB.