Реж. Ім'я
Країна
Фільми
Адреса
Спікери: Імена
Мова: мова
Вхід
«Золота пальмова гілка» Канн 1983: у гірському селі ті, кому виповнилося 70, мають зійти на гору помирати — і черга старої Орін уже цієї зими.
За повістю Сітіро Фукадзави — нова версія фільму Кейске Кіносіти 1958 року; Орін грає Суміко Сакамото.
Перше українське місце у списку Treasures of European Film Culture: Європейська кіноакадемія внесла до нього кіностудію Довженка у квітні 2026 року.
Книга про «Жовтень»: Людмила Горделадзе керувала кінотеатром у 2000–2018 роках.
Конкурси МЕДІА 2027: «Телевізійний та онлайн контент» і «Розвиток аудиторії та кіноосвіта».
Уельс, 1999 рік: 16-річна дівчина певна, що її батька викрали прибульці, і кличе на допомогу місцевого уфолога.
Камера як свідок: молода режисерка розпитує матір, однолітків і себе про досвід сексуального насильства.
22 роки на полиці: режисерський дебют Іллєнка за сценарієм Івана Драча зняли 1965 року, заборонили й вперше показали лише 1987-го.
Реставрована копія від Довженко-Центру: притча Юрія Іллєнка про старого Левка, який доглядає сільську криницю й чекає на синів.
Останні доглядачки маяків: кінематографиня в кризі вирушає на їхні пошуки — і на пошуки себе.
Другий шанс: після фатальної помилки підлітка Дені його наставником стає соціальний працівник, який колись його підвів.
Спеціальна нагорода журі Sundance 2026 за творче бачення; фільм показували й на Берлінале.
Загублена ключка для гольфу відкриває 17-річній працівниці елітного клубу під Манілою жорстоку правду.
«Кришталевий ведмідь» і Гран-прі Generation Kplus на Берлінале; бразильська заявка на «Оскар».
Футбол і таємниця: Ґуґу мріє стати футболістом і приховує хворобу бабусі, щоб батько не забрав його.
Привид режисера в Патагонії: після ста років у льодовику Люсьєн Кастельно блукає світом майбутнього.
Сімейний бізнес — будинок із привидами: 16-річна Кейті прикриває батька, коли той знову зривається.
«Золота камера» та приз FIPRESCI Каннського кінофестивалю 2026 року.
Після геноциду: Венеранда працює на примирення, але сімейна криза ставить її переконання під сумнів.
Суфійське містечко: паломники й мандрівники разом занурюються в музику і транс.
«Рибачок» Олександра Рощина відібрали до програми Narrative Short фестивалю Raindance.
Приз глядацьких симпатій і фільм-відкриття CPH:DOX 2026: Пітер-Ян де Пю знімав на 16-міліметрову плівку близько дев’яти років.
Десять років війни очима молоді з прифронтової Мар’їнки.
Гран-прі журі Sundance 2026 в конкурсі World Cinema Dramatic.
Дванадцять корів і одна зрада: косовська родина втрачає все, коли худобу краде рідний брат.
Кохання далекобійників: самотній французький водій зустрічає колегу з Польщі й намагається поєднати важку роботу з почуттями.
«Рибачок» Олександра Рощина відібрали до програми Narrative Short фестивалю Raindance.
Суфійське містечко: паломники й мандрівники разом занурюються в музику і транс.
Міжнародна прем’єра на CinEast 2026 у Люксембурзі; Микола Бут сам допомагав евакуйовувати цивільних.
Донбас, вибір без вибору: виїхати чи лишитися — і волонтери, які під обстрілами евакуюють людей і тварин.
Об’єднання «Дебют»: три фільми 1988–1993 років, серед них «Загибель богів» Андрія Дончика.
Двісті років по тому інженери й андські погоничі повторюють історичний перехід через Анди — щоб визволити робота.
«Золота камера» та приз FIPRESCI Каннського кінофестивалю 2026 року.
Після геноциду: Венеранда працює на примирення, але сімейна криза ставить її переконання під сумнів.
Один із хітів Sundance і «Золотий Александр» фестивалю документального кіно в Салоніках.
Батько шукає сина у Віслі: Кшиштоф зник 2023 року, камери бачили його на мосту.
Сімейний бізнес — будинок із привидами: 16-річна Кейті прикриває батька, коли той знову зривається.
Три відзнаки IDFA 2025: за найкращий дебютний повнометражний фільм, приз FIPRESCI і спеціальна відзнака за найкращий нідерландський фільм.
Син і батько: колишній моджахед, згодом духовний лідер і поет, — і крихке повернення одне до одного.
Сорокарічний учитель Едвін — схиблений на контролі дивак, якого не поважають ні колеги, ні родина.
Порада фізрука після відмови в підвищенні обертається хаосом.
Берлін із заднього сидіння: палестинський водій Uber і розгублений молодий ізраїльтянин раз у раз перетинаються під час поїздок.
Світова прем’єра у Венеції 2026 в програмі Giornate degli Autori.
Родина наздоганяє: Віталік поїхав до Німеччини ще 2021-го, а після вторгнення туди приїздять мама й сестра — разом зі старими конфліктами.
«Відкритий світ» Яреми Малащука та Романа Хімея — Гран-прі Wiz-Art 2026, перемога в його Національному конкурсі та нагорода Спілки кінокритиків України.
Жінки на війні: фільм Максима Тузова про тих, хто воює, і про війну, яка так і не стала останньою.
Весілля королеви й блазня зриває повернення матері колишнього тирана — казкова пригода зі Швеції.
Кохання далекобійників: самотній французький водій зустрічає колегу з Польщі й намагається поєднати важку роботу з почуттями.
«Аасмані» — режисерський дебют акторки Сайоні Ґупто.
«Ще один день в металевій коробці» Гліба Фельдмана — конкурс Локарно 2026.
«Тиша» Павла Шпегуна — нагорода Airone della Laguna у програмі Orizzonti Венеції 2026.
«Дьєґо» — найкращий ігровий короткий метр у Клівленді.
«Відкритий світ» Яреми Малащука та Романа Хімея — Гран-прі Wiz-Art 2026, перемога в його Національному конкурсі та нагорода Спілки кінокритиків України.
Двісті років по тому інженери й андські погоничі повторюють історичний перехід через Анди — щоб визволити робота.
Одна ніч для близнюків-музикантів: знайти кохання, написати пісню й розшукати батька — 99-річного поета покоління бітників.
Три відзнаки IDFA 2025: за найкращий дебютний повнометражний фільм, приз FIPRESCI і спеціальна відзнака за найкращий нідерландський фільм.
Син і батько: колишній моджахед, згодом духовний лідер і поет, — і крихке повернення одне до одного.
Світова прем’єра: чотири історії про те, як це — зростати в часи війни, коли дітям доводиться ухвалювати дорослі рішення.
Світова прем’єра у Венеції 2026 в програмі Giornate degli Autori.
Родина наздоганяє: Віталік поїхав до Німеччини ще 2021-го, а після вторгнення туди приїздять мама й сестра — разом зі старими конфліктами.
Берлін із заднього сидіння: палестинський водій Uber і розгублений молодий ізраїльтянин раз у раз перетинаються під час поїздок.
Локарно 2026: спеціальна відзнака та приз молодіжного журі в міжнародному конкурсі; Дені Коте повертається на «Молодість».
Дороги й дивні угоди про смерть: мовчазна Міра мандрує й зустрічає двох гедоністів, які живуть у лісі.
Сорокарічний учитель Едвін — схиблений на контролі дивак, якого не поважають ні колеги, ні родина.
Порада фізрука після відмови в підвищенні обертається хаосом.
Кліпи й концерти 2004–2006 років: Сихів, Mad Heads у Львові, клуб «Барви» в Києві — збірка Наталії Ільчук.
«Квапся жити»: лікарі давали Яну Пату три роки, а він боровся з раком вісімнадцять — і до кінця не переставав усміхатися.
«Жанри.Academia»: дев’ять коротких метрів майстерні «Кентаври».
Перед останнім шкільним роком: коли найкраща подруга віддаляється, Міні зав’язує неоднозначну дружбу з її матір’ю.
«Аасмані» — режисерський дебют акторки Сайоні Ґупто.
«Ще один день в металевій коробці» Гліба Фельдмана — конкурс Локарно 2026.
«Тиша» Павла Шпегуна — нагорода Airone della Laguna у програмі Orizzonti Венеції 2026.
«Дьєґо» — найкращий ігровий короткий метр у Клівленді.
22 роки на полиці: режисерський дебют Іллєнка за сценарієм Івана Драча зняли 1965 року, заборонили й вперше показали лише 1987-го.
Реставрована копія від Довженко-Центру: притча Юрія Іллєнка про старого Левка, який доглядає сільську криницю й чекає на синів.
Світова прем’єра: чотири історії про те, як це — зростати в часи війни, коли дітям доводиться ухвалювати дорослі рішення.
«Квапся жити»: лікарі давали Яну Пату три роки, а він боровся з раком вісімнадцять — і до кінця не переставав усміхатися.
Пограбування за диктатури: Маніла кінця 1970-х, епоха Фердинанда Маркоса; детективка Далія таємно наважується на пограбування.
Відзнака журі в Салоніках, показ на CPH:DOX.
Нове життя у Відні: молода транс-жінка Аделіна після 11 років ізоляції в картвельському селі.
Відзнака Pardo for Change у Локарно.
Пригода для підлітків 14–16 років: троє дітей і собака Нубе шукають, що отруює їхні річки.
«Золота пальмова гілка» Канн 1983: у гірському селі ті, кому виповнилося 70, мають зійти на гору помирати — і черга старої Орін уже цієї зими.
За повістю Сітіро Фукадзави — нова версія фільму Кейске Кіносіти 1958 року; Орін грає Суміко Сакамото.
Найкращий фільм Doc@PÖFF у Таллінні (2025) і переможець DocPoint у Гельсінкі (2026).
34 роки таємного мистецтва: режисерка відкриває архів свого дядька Маркку.
«Фатерланд» — приз Canal+ у «Тижні критики» Канн 2026.
«Каматіпурський експрес» — бронза Student Academy Awards.
Прем’єра в Каннах 2026: після показу зала аплодувала стоячи майже 10 хвилин.
Тихий опір: у окупованому місті священик Андрій потайки повертає родинам тіла загиблих, коли ховати їх заборонено.
«Кришталевий ведмідь» і Гран-прі Generation Kplus на Берлінале; бразильська заявка на «Оскар».
Футбол і таємниця: Ґуґу мріє стати футболістом і приховує хворобу бабусі, щоб батько не забрав його.
Другий шанс: після фатальної помилки підлітка Дені його наставником стає соціальний працівник, який колись його підвів.
Монастир як реабілітація: наркозалежний Деян стає правою рукою священника — аж поки його методи не стають радикальними.
Камера як свідок: молода режисерка розпитує матір, однолітків і себе про досвід сексуального насильства.
Уельс, 1999 рік: 16-річна дівчина певна, що її батька викрали прибульці, і кличе на допомогу місцевого уфолога.
Світова прем’єра у Венеції 2026 поза конкурсом.
Філіппіни, 1617 рік: іспанський монах править островом залізною рукою — колоніальний епос Лава Діаса.
Привид режисера в Патагонії: після ста років у льодовику Люсьєн Кастельно блукає світом майбутнього.
Спеціальна нагорода журі Sundance 2026 за творче бачення; фільм показували й на Берлінале.
Загублена ключка для гольфу відкриває 17-річній працівниці елітного клубу під Манілою жорстоку правду.
Спекотний день і улюблена акторка: дівчинка, якій бракує уваги батьків, зустрічає Біллі Кінг.
Берлінале 2026, програма Panorama; Магназ Могаммаді — членкиня Міжнародного журі 55-ї «Молодості».
Камера три квадратні метри: ув’язнена вчителька має вибрати — примусове зізнання на телебаченні чи далі за ґратами.
Останні доглядачки маяків: кінематографиня в кризі вирушає на їхні пошуки — і на пошуки себе.
Після злету: співачка Мая повертається до матері й підробляє в школі — тиха історія одужання.
Три жінки і велика війна: одна шукає нареченого, якого, ймовірно, тримають у полоні, інша вчиться жити з пораненим чоловіком.
«По батькові» Марії Пономарьової відібрали до конкурсу Short Cuts фестивалю в Торонто.
Технологія, що фотографує минуле: камерний детектив про науковця-самітника.
Teddy Jury Award Берлінале 2026.
Суд над тим, хто повернувся: через 14 років рідний острів не впізнає Гайна.
Монастир як реабілітація: наркозалежний Деян стає правою рукою священника — аж поки його методи не стають радикальними.
Останні доглядачки маяків: кінематографиня в кризі вирушає на їхні пошуки — і на пошуки себе.
«По батькові» Марії Пономарьової відібрали до конкурсу Short Cuts фестивалю в Торонто.
Основний конкурс Канн 2026: Лукас Донт — перший фламандський режисер, який має три фільми в офіційній програмі.
Театр на фронті: Перша світова, молодий солдат П’єр і Франсіс, який ставить виставу для товаришів.
Після злету: співачка Мая повертається до матері й підробляє в школі — тиха історія одужання.
Teddy Jury Award Берлінале 2026.
Суд над тим, хто повернувся: через 14 років рідний острів не впізнає Гайна.
Один із хітів Sundance і «Золотий Александр» фестивалю документального кіно в Салоніках.
Батько шукає сина у Віслі: Кшиштоф зник 2023 року, камери бачили його на мосту.
40 років історії Ірану крізь п’ять портретів рідних і наставників — з домашніх відео, архівів і кадрів протестів.
Дебют, що став сатирою: молодий режисер, який стикається з расовими упередженнями, перетворює свій фільм на документальну сатиру.
Один із найскандальніших фільмів Венеційського кінофестивалю.
24 інтерв’ю на дахах Тель-Авіва: військові й розвідники про механізми вбивств цивільних у Газі.
Подорож крізь час: чоловік намагається зрозуміти самогубство давнього друга — польська класика Тадеуша Конвіцького 1971 року.
Перед останнім шкільним роком: коли найкраща подруга віддаляється, Міні зав’язує неоднозначну дружбу з її матір’ю.
Прем’єра в Каннах 2026: Крістоф Оноре екранізував власну п’єсу «Небо Нанта»; серед акторів — Адель Екзаркопулос.
Нант, березень 1978 року: наймолодший із семи дітей у родині одружується — чи зцілить кохання дитячі рани?
Кліпи й концерти 2004–2006 років: Сихів, Mad Heads у Львові, клуб «Барви» в Києві — збірка Наталії Ільчук.
Технологія, що фотографує минуле: камерний детектив про науковця-самітника.
Весілля королеви й блазня зриває повернення матері колишнього тирана — казкова пригода зі Швеції.
За романом Діно Буццаті: останній фільм Валеріо Дзурліні приніс йому премію «Давид ді Донателло» за режисуру.
Ворог, який не приходить: лейтенант Дроґо роками чекає на татар у фортеці посеред гірської пустки.
Прем’єра в Каннах 2026: після показу зала аплодувала стоячи майже 10 хвилин.
Тихий опір: у окупованому місті священик Андрій потайки повертає родинам тіла загиблих, коли ховати їх заборонено.
«Відкритий світ» Яреми Малащука та Романа Хімея — Гран-прі Wiz-Art 2026, перемога в його Національному конкурсі та нагорода Спілки кінокритиків України.
Прем’єра в Каннах 2026: Крістоф Оноре екранізував власну п’єсу «Небо Нанта»; серед акторів — Адель Екзаркопулос.
Нант, березень 1978 року: наймолодший із семи дітей у родині одружується — чи зцілить кохання дитячі рани?
Приз глядацьких симпатій і фільм-відкриття CPH:DOX 2026: Пітер-Ян де Пю знімав на 16-міліметрову плівку близько дев’яти років.
Десять років війни очима молоді з прифронтової Мар’їнки.
«Рибачок» Олександра Рощина відібрали до програми Narrative Short фестивалю Raindance.
Світова прем’єра у Венеції 2026 поза конкурсом.
Філіппіни, 1617 рік: іспанський монах править островом залізною рукою — колоніальний епос Лава Діаса.
Один із найскандальніших фільмів Венеційського кінофестивалю.
24 інтерв’ю на дахах Тель-Авіва: військові й розвідники про механізми вбивств цивільних у Газі.
«По батькові» Марії Пономарьової відібрали до конкурсу Short Cuts фестивалю в Торонто.
Головний приз «Особливого погляду» Каннського кінофестивалю 2026 року.
Рік після смерті Джесі: мама й сестра беруть її колишнього хлопця в подорож на Тенеріфе.
Сім українських готичних гуртів на фестивалях «Діти Ночі» та «Некрополіс» — архівні записи 2005 року, змонтовані 2026-го.
.png)
