Наші чоловіки

Програма:

Клуб італійської кінокласики

Рік:

1966

Країна:

Італія

Жанр:

Комедія

Тривалість:

105'

У кожному з трьох незалежних епізодів розглядаються веселі пригоди та непорозуміння між героями та їх дружинами. Перша історія «Чоловік Роберти», (реж. Луїджі Філіпо Даміко) розповідає про адвоката, який потрапляє в кумедну ситуацію через непорозуміння з дружиною. Другий епізод «Чоловік Ольги», (реж. Луїджі Дзампа) показує любовний трикутник мешканця провінційного містечка та його двох коханок. Третя історія «Чоловік Аттилії» (реж. Діно Різі) описує пригоди батька-одинака, який вирішує подружитися з новим сусідом.

Розклад

Луїджі Дзампа, Діно Різі, Луїджі Філіпо Даміко

Діно Різі — італійський кінорежисер і сценарист, один з найкращих комедіографів. Різі народився 23 грудня 1916 року в Мілані в родині лікаря. Рано (у 12 років) лишився повним сиротою.

Навчався на лікаря. Саме з лікарським дипломом він за збігом обставин і за протекції М. Солдаті потрапив асистентом на знімальний майданчик його дебютої стрічки «Джакомо-ідеаліст». У 1952 році Різі зняв свій перший повнометражний художній фільм. Різі вважався майстром італійських комедій. Серед більш ніж 50 його робіт — відомий у всьому світі фільм «Запах жінки», номінований на Оскар у 1976 році. Також він відзняв такі відомі стрічки, як «Хліб, любов і...», «Красиві, але бідні», «Журналіст із Рима», «Операція „Святий Януарій“» тощо.

У Різі знімалося багато знаменитих італійських кінозірок, у тому числі Софі Лорен, Уго Тоньяцці, Вітторіо Гассман тощо. У 2002 році на Венеційському кінофестивалі Різі був відзначений його нагородою — йому вручили «Золотий лев» за внесок у кінематограф. 7 червня 2008 року відомий італійський кінорежисер помер на 92-му році життя у своєму будинку в Римі.

Луї́джі Дза́мпа — італійський кінорежисер, сценарист.

Народився 2 січня 1905 року в Римі, Італія. Готувався до кар'єри інженера, але захоплення театром виявилося сильнішим, і Дзампа почав вивчати ремесло театрального режисера. У середині курсу зрозумівши, що істинне його покликання кіно, поступив в Експериментальний кіноцентр у Римі на режисерський факультет.

Кінематографічну кар'єру Дзампа розпочав наприкінці 1930-х років зі сценаріїв до фільмів: «Дора Нельсон», «Тисяча лір у місяць», «Усе для жінки», «Перипетії любові» та ін. Був помічником режисера. Дебютувавши у режисурі фільмом «Фра Дияволо» (за оперою Д. Ф. Е. Обера), упродовж усієї Другої світової війни Дзампа знімав конформістське кіно — веселі комедії, далекі від конкретної реальності і людських проблем.

По війні Луїджі Дзампа став одним з творців неореалістичної сатиричної комедії. Особливе місце в його повоєнній творчості займають фільми «Жити в мирі» про те, що рядовий італієць, усупереч завірянням фашистських ідеологів, не хотів війни; «Депутатка Анджеліна» з Анною Маньяні, що розповідає про долю жінки, яка вирішила стати поборницею інтересів своїх співвітчизників; дилогія «Важкі роки» і «Легкі роки», де Дзампа осміював Італію періоду Другої світової війни. Пізніше режисер знову повернувся до створення легких комедій.

У 1950-і роки Дзампа зняв низку гостросоціальних стрічок, в яких викривав неаполітанську мафію («Процес над містом», 1952), піднімав проблему безробіття («Суддя», 1959), викривав зловживання владою міських чиновників («Поліцейський», 1960). У 1962 році поставив фільм «Буремні роки» за мотивами «Ревізора» Гоголя, перенісши дію в Італію 1930 років.

У 70-і роки на хвилі політичного кіно Луїджі Дзампа знову зробив спробу зняти ангажовані стрічки, які стали вдалими: «Шановані люди» та «Хірурги, мафія у білому» порушували болісні суспільно-значущі питання і дістали широкий резонанс не лише в Італії, але й за кордоном.

Луїджі Джампа є автором роману "Успіх "(1958), що має автобіографічний характер і змальовує устої, що панують в італійському кінематографі.