10.12.2017

Тиждень прав людини в Інституті міжнародних відносин Київського національного університету ім. Шевченка відкрився показом фільму «Зимовий шлях» (Росія,2012 рік)

Гостем кіноклубу «Кіноклуб у ІМВ»  програмний координатор  фестивалю «Молодість»  та програми «Сонячний зайчик» Богдан Жук.

Поцілунки одягненої в чоловічий костюм кінодіви Марлен Дітріх, вирізані через натяки на гомосексуальний підтекст сцени з кінострічок  та заборони фільмів - ось лише деякі моменти сьогоднішньої лекції з історії ЛГБТ-кіно.

Загальновідомий той факт, що з легендарного фільму Стенлі Кубрика «Спартак», де головні ролі зіграли Кірк Дуглас та Лоуренс Олів’є, було вирізано одну сцену – саме через її гомосексуальний підтекст. В ній воєначальник Крас у виконанні Лоуренса Олів’є намагається спокусити раба у виконанні Тоні Кертіса. Цей фрагмент у фільмі було відновлено лише у 1991 році.

Однією з найвідоміших фільмів на ЛГБТ-тему став «Опівнічний ковбой» (1969). За сюжетом, красунчик з Техасу Джо Бак (Джон Войт) вдається до гей-проституції, аби врятувати від смертельної хвороби свого друга Ратсо. І хоча, «Опівнічний ковбой» вважається класикою ХХ сторіччя, представники ЛГБТ змальовані із негативним відтінком. Ця ситуація залишалась незмінною протягом багатьох років. Ще Чарлі Чаплін глузував на цю тему у своїх німих фільмах, у фільмі Альфреда Гічкока «Ребекка» саме жінка із натяком на нетрадиційну орієнтацію стає головною антагоністкою стрічки.

Справжньою революцією стало появлення фільму, що був розрахований на ЛГБТ-аудиторію. У 1970 році Уільям Фрідкін знімає фільм «Оркестранти». Група гомосексуальних чоловіків збирається на святкування дня народження, але коли до їх компанії потрапляє випадковий знайомий, хлопці роблять все, аби пересічна людина нічого не дізналась про їх орієнтацію. Фільм здобув позитивні відгуки. Пізніше, Фрідкін намагався повернутись до цієї теми, але менш успішно: у його фільмі 1980 року «Шукач» детектив розшукує вбивцю по гей-барах, тож представники спільноти знову змальовуються негативно.

У 1990му виходить один з найважливіших фільмів в історії ЛГБТ-кіно, документальна стрічка "Париж горить". Важке повсякденне життя нью-йоркських геїв  протиставляється їхньому яскравому нічному життю зі своєю культурою. Стрічка отримала премію "Тедді" на Берлінале, як найкращій ЛГБТ-фільм. 

У 1993-му фільм "Філадельфія", головним героєм якого є хворий на СНІД гей, що бореться за свої права, отримує одразу дві нагороди "Оскар". Головну роль на екрані втілив Том Генкс.

Справжній розквіт ЛГБТ-кіно розпочинається у 2000-ні. У 2005-му виходить легендарна «Горбата гора» Енга Лі, яка входить до переліку 30-ти найкращих фільмів на цю тему, за версією Британського кіноінституту. А в цьому році у прокат вийшли визначні фільми ЛГБТ-тематики, розраховані на широку аудиторію. Це «Назви мене своїм ім’ям», який ймовірно претендуватиме на «Оскар» та «120 ударів на хвилину», що отримав Гран-прі Каннського фестивалю. До речі, обидва фільми були показані у жовтні в рамках «Молодості. Пролог – 47».

У Європі стрічки, що висвітлюють ЛГБТ-стосунки більш розвинуто, з’явились ще у 1930-х. Один з найбільш ранніх фільмів на  цю тему, які побачили світ – «Дівчини в уніформі» (Німеччина, 1931). За сюжетом, юна учениця інтернату для дівчат закохується у свою вчительку. Дебютна стрічка Леонтини Саган стала однією з найпопулярніших у 1931 році як в Європі, так і у США. Але, із приходом до влади нацистів, всі її  копії у Німеччині були знищені, а акторів, що знялись у фільмі, переслідували.

Ренесанс ЛГБТ-кіно у Німеччині пов’язаний із Райнером Вернером Фассбіндером. Він зняв 44 фільми за 15 років. Його фільми були присвячені питанням жіночого кохання одна до одної, людей, що відкривають у собі гомосексуальність та аутсайдерам.

У Франції, де ставлення до ЛГБТ було лояльнішим, вільно творили відкриті геї або лесбійки.

Легендарний французький митець Жан Кокто знімав свого коханого, видатного актора Жана Маре у більшості своїх фільмів.

Одним з найвизначніших режисерів сторіччя вважається П’єр Паоло Пазоліні, який був геєм.

У 1997 році виходить легендарний фільм Алана Берлінера «Життя у рожевому», який тоді брав участь у конкурсній програмі «Молодості». Стрічка розповідає про хлопця, що мріє стати дівчиною.