28.05.2019

В рамках програми «Століття» був показаний фільм «Зет і два нулі» британського режисера Пітера Ґрінвея, котрий було присвячено сторіччю відомого оператора Саші Вєрні.

Зет — початок вивіски в зоопарку. Два нулі — Освальд і Оскар — сіамські близнюки. Абсурдна аварія, тіла тварин, що розкладаються, травми, шрами, бите скло, равлики... Моторошно? Красиво.

Нетривіальна естетика, ніби шаманські вивірений темпоритм, тисячі алюзій і підтекстів, суміш тваринних інстинктів із людськими пристрастями — усе це створює магічну привабливість картини Ґрінвея.

Показу передувала презентація кінокартини її автором.             

«Секс і смерть — ось, що керує абсолютно всім. Перше я бачу в вас самих: ви є результатом того, що двоє займались сексом. Друге — ми всі рано чи пізно помремо. І це страшенно красиво», — Пітер Ґрінвей.

Продовженням естетичного задоволення стала картина «Дні мороку» канадського режисера Максима Жиру. Яскраві фарби інтер’єрів та екстер’єрів, наповнені світлом кадри, теплі фільтри (операторка Сара Мішара) перетворили драму, повну історичних алюзій, на написану олією картину талановитого художника. Абсолютно інший за жанром (історичний, драма), за темпом і способом акторського існування фільм став органічним продовженням британської картини та породив чимало запитань глядачів щодо історичного контексту.

Паралельно в кінотеатрі «Київ» стартувала програма queer-кіно Sunny Bunny. Цьогоріч вона відкрилась французькою спортивною комедією про гей-команду гравців із водного поло «Креветки в паєтках». Динамічно, яскраво й захопливо — про інший бік життя і спорту.

Кінострічку особисто представили режисер Седрік ле Ґалло та актор Міхаель Абітебуль.

«З режисерської точки зору робота над фільмом була досить складною. <…> Водне поло знімати зовсім не просто — переважна частина подій у грі відбувається під водою, а там дозволено все», — Міхаель Абітебуль.

«Загалом прагнули показати, що існує певне напруження всередині ком’юніті, у нас є особливий гумор, їдкий, саркастичний, часто образливий до інших членів спільноти й окремих груп. Хотілось продемонструвати, як усе це відбувається насправді. Напруга, неповага, непорозуміння існують у будь-якій спільноті, і ми мусимо про це говорити. Наш спосіб сказати про це — гумор», — Седрік ле Ґалло.

27 травня до вищезазначених додалась програма Українських прем’єр. Її відкрив фільм «365 днів, також відомих як рік» молодого українського режисера Дмитра Бондарчука. Ця стрічка є другою роботою, представленою режисером на «Молодості» (перша «Історія риб» була презентована на кінофестивалі два роки тому). Режисер не міг бути присутнім на презентації своєї прем’єри, але не відмовив собі в задоволенні «промовити» вітальне слово:

«Робота над фільмом тривала майже рік. У середньому вдалося знайти по п’ять варіантів на кожен день. Мається на увазі, кожен день представлений у фільмі. За весь цей час не дізнався нічого нового про дати, усе теж саме — їхня кількість і послідовність. Тож фільм, який ви дивитиметесь, — про час, про пам'ять, про сподівання, про цінності та про людину. Дякую, що прийшли. Приємного перегляду!»

Попереду багато цікавого! Стежте за оглядами!