Покази «Маленького товариша» і Нацконкурсу 30 травня

30 травня в межах конкурсної програми «Повнометражного кіно» була представлена кінокартина естонської режисерки Моніки Сімец «Маленький товариш». Фільм було знято торік, та він уже встиг зібрати всі можливі нагороди в Естонії. Стрічка заснована на реальних подіях, що відбулись у 50-ті роки минулого століття.

«Усе, що відбувалось у фільмі, було насправді. Єдина річ, яку нам не вдалось передати правдиво, — це вигляд протагоніста. У реальності він був низьким, не таким привабливим», — зазначили автори стрічки.

На презентацію завітали також головний актор Тамбет Туйск та продюсерка фільму Ріїна Сільдос. Вони відповіли на низку питань після показу.

Цього ж дня відбувся масштабний показ програми короткометражок Національної конкурсної програми, який презентувався у два етапи.

Після перегляду першої частини фільмів відбулось невелике обговорення. На ньому були присутні автори стрічки «Понад Стіксом», режисер «Пуповини» Олександр Бубнов, режисерка «Крокодилу» Катерина Горностай із виконавицями головних ролей і режисер картини «Людина з фотоапаратом» Віталій Кікоть.

Фільм «Понад Стіксом» був єдиним документальним, тому викликав найбільше запитань щодо знімального процесу.

«Для нас ця кінострічка стала таким собі експериментом на один день без плану. Адже перед зйомками неможливо було продумати ані образи, ані певну наративну лінію. Багато визначалось на етапі монтажу», — прокоментували авторки свою картину.

Сильне враження на багатьох справив фільм Олександра Бубнова. За словами самого автора, він навіть має попит серед психологів для їхньої власної практики. Фільм дуже глибокий і ставить певні екзистенційні запитання: «У фіналі головний герой залишається безпорадним, його крик перетворюється на крик немовля. Що, власне, й натякає на те, що зовсім не зрозуміло, що йому робити далі».

Другий блок представляли режисерки фільмів «Син» та «Молодий, але це минеться» Мар'яна Бурима та Настя Фещук і режисери стрічок «Fomo» та «Кохання» Влад Красінський та Микита Лиськов відповідно.

У другому блоці, до речі, теж були зачеплені певні аспекти психології. Наприклад, сама назва фільму Влада Красінського «Fomo» є терміном у психології, який означає «синдром втрачених можливостей».

«Його можна застосовувати як до гри, так і до життя. Певною мірою це такий спосіб життя — бути схильним до цього стану: намагатись спробувати щось та кидати цей намір. Розуміти, у чому проблема та не мати можливості чи бажання рухатись далі», — пояснив режисер.

Не минулось і без обговорення труднощів кіновиробництва. Це, здається, неодмінна частина знімального процесу, особливо для короткого метру. Що виявилось найскладнішим для учасників Національної конкурсної програми, розповіли вони самі.

Мар’яна Бурима: «Син» — моя перша робота. Тому і фінансово, і організаційно було дуже складно. Завдяки чудовій команді все вдалось. Дебютними для своїх авторів стали кінокартини «Молодий, але це минеться» та «Fomo» для режисерів Насті Фещук та Влада Красінського. А один з авторів, Микита Лиськов, узагалі створив свою роботу в жанрі анімації. Саме с цим здебільшого були пов’язані певні труднощі творчого процесу.

«В Україні бракує професіоналів у галузі анімації. Це взагалі не надто розвинутий напрямок в усьому світі, але в Україні — особливо. Професіональних сценаристів і звукорежисерів анімації можна перерахувати на пальцях. І це величезна проблема», — пояснив Лиськов.