Мама Рома

Програма:

Клуб італійської кінокласики

Рік:

1962

Країна:

Італія

Жанр:

драма

Тривалість:

1:42'

Після багаторічної праці на вулицях Рима секс-робітниця середнього віку Мама Рома заощаджує гроші, щоб купити квартиру вищого класу, фруктовий кіоск і покинути проституцію. Вона привозить до себе сина-підлітка Етторе, який на самоті зростав у селі, й той стає її гордістю та щастям. Але хлопець не хоче ні навчатися, ні працювати, продовжує товаришувати з іншими лайдаками й закохується в якесь стерво, і Мама Рома з усіх сил – хоча й обмежених – намагається виправити Етторе й зробити з нього чесного чоловіка. Проте минуле картає і не відпускає її.

Старт онлайн показу з: 14 вересня 2022 18:50

Розклад

П’єр Паоло Пазоліні

Народився 5 березня 1922 року в Болоньї. Мати - проста селянка, батько - представник італійського аристократичного роду. Батько з родиною не жив і Пазоліні з матір'ю зазнали значної матеріальної скрути. Пазоліні, вважається одним з найвідоміших сучасних італійських поетів. Він почав писати вірші у 17, а в 19 їх вже друкували. Після закінчення Болонського університету викладав літературу і мову у Фріулі, а 1942 року видав першу збірку віршів, згодом пише і видає поезію, романи, теоретичні праці, виступає як кіносценарист. Кар'єра викладача не склалась.

У 1957 році його збірка віршів «Попіл Грамші» отримала премію Віареджо. Пізніше, коли Пазоліні подався в кінематограф, він створюватиме кінострічки за відомими літературними творами, серед яких «Кентерберійські оповідання», «Декамерон», «Цар Едіп», «Медея», «Євангеліє від Матвія» тощо. Деякі стрічки створені за романами самого Пазоліні. Вірші Пазоліні входять до шкільної програми в Італії.

Пазоліні належить близько 15 сценаріїв фільмів, серед яких «Кістлява кума» Бернардо Бертолуччі і «Ночі Кабірії» Федеріко Фелліні.

Як режисер дебютував 1961 року фільмом "Аккатоне" - екранізацією власного роману про життя римських нетрів. Наступного року - 1962-го - знімає «Мамму Рому». Перші роботи режисера - це творче переосмислення неореалізму. Пазоліні досліджує життя і психологію італійських маргіналів, до яких належав і сам, людей суспільного дна, вперше вивівши на екран їхню своєрідну мову і культуру. Він на той час ідеалістично уявляв, що талановиті і енергійні юнаки переростуть суспільні і власні недоліки і змінять важку і жорстоку реальність. Цього не сталося, і через декілька років Пазоліні гірко зауважив, що чим більше він живе на світі, тим менше вірить в людство.

В подальших кінороботах за драматургійну основу використовував переважно класичні твори - «Євангеліє від Матвія» (1964), «Цар Едіп» (1967), «Декамерон» (1970), «Кентерберійські оповідання» (1972), «Медея» (1969), «Сало, або 120 днів Содому» (1975). Власне, нині всі роботи режисера - безперечна класика кіна. Додамо до вже названих також «Птахи великі і малі» (1965), «Теорема» (1968), «Свинарник» (1969), «Квітка тисячі й однієї ночі» (1974).

До кінорежисера зі скандальною славою потягли руки жовта преса і ненажерлива поп-культура. Він був постійним об'єктом пересудів, пліток, скандальної хроніки, бо і сам давав для цього багато привідів. Журналісти підрахували, що за період у 20 років Пазоліні мав близько 30 судових справ. За життя він був кіноіконою.